Головна Довідкова інформація Контакт Спілкування Мапа сайту Пошук Польська Українська Англійська
Версія для друку
Про партнерство
Учасники і завдання
Програма
Етапи роботи
Учасники Кластеру та ключові особи
Головна  
Етапи роботи
Розвиток транскордонного співробітництва відбувався поступово із однаковою динамікою на різних кордонах залежно від багатьох зовнішніх та внутрішніх чинників, характеристик держав, що межують між собою. ? Можна виділити певні етапи такої співпраці, де за основу береться динаміка транскордонних відносин. При цьому, як уже було зазначено, можна виділити шість етапів цього співробітництва.
Це є насамперед:
цілковита відсутність відносин – стан, характерний для сусідніх держав, що мають різні політичні системи з централізованою державною владою, унітарною структурою та невирішеними конфліктами. Кордон сприймається виключно як бар’єр, лінія поділу, джерело безпеки. Можна ствердити, що всі європейські держави перейшли цей етап. Для подолання цієї прикордонної проблеми (як доводить практика) більшість європейських країн систематично працює в напрямку децентралізації державної влади та застосування субсидіарності (включно із транскордонною субсидіарністю); – обмін інформацією – етап налагодження перших стосунків, що призводить до кращого розуміння проблем сусіда (його політичних, господаських, відносин, культурологічних структур тощо). Обмін може відбуватися на різних рівнях: державному, регіональному, локальному. Він є надзвичайно важливим для місцевої влади. Організовуються неформальні зустрічі між урядами, політичною і/або адміністративною владою, відбувається обмін письмовою інформацією. При започаткуванні співробітництва виникає потреба у ширшому ознайомленні з політичними, економічними, соціальними та культурними структурами сусідньої країни ;
узгодження – на прикордонних територіях існує багато проблем, розв’язання яких вимагає не тільки взаємне інформування сусідів, але, зрештою, певних із ним узгоджень; Загальноприйнятою є така норма, що перш ніж буде прийнято певне рішення, закордонні партнери (сусіди) мають бути поінформованими – між ними відбуваються консультації. Переважно відбуваються неформально і не мають зобов’язуючого характеру. Більшість прикордонних громад у Західній Європі пройшли цей етап у сферах просторового планування та охорони навколишнього середовища;
співробітництво – це той етап, у якому відбувається перехід від узгодження до планування та реалізації спільних програм. Охоплює одночасно персональні (між фізичними особами та громадськістю), а також інституційні взаємозв’язки (між гілками влади, господарюючими структурами, різними організаціями). Обсяг та інтенсивність цієї співпраці може бути об’ємним та широким у багатьох галузях суспільно-економічного життя. На цьому етапі реалізуються спільні програми в основному на регіональному та локальному рівнях.
У певних сферах місцева політика не може бути ефективною без започаткування транскордонного співробітництва.
Транскордонний досвід показує, що спільні рішення є єдиною можливістю вирішення прикордонних проблем. Прикладами інституцій для проведення консультацій щодо співробітництва є: Робоча Спільнота Кантонів і Регіонів Західних Альп (COTRAO), Союз Гір Джура (CTJ), Рада Леманського Озера, Піренейська Робоча Спільнота (та низка інших інституціалізованих форм аж до єврорегіонів).
У реальності – це консультаційні органи, але оскільки члени приймають рішення одноголосно, то механізм їх діяльності нагадує діяльність міжнародних організацій із питань співробітництва. У майбутньому це може спричинити до того, що транскордонне співробітництво вийде за рамки консультацій, що є предметом турбот і переживань усіх партнерів як на внутрішніх, так і на зовнішніх кордонах ЄС;
гармонізація – це той етап, який ще не вдалося повністю досягти в жодному транскордон- ному регіоні, навіть на території Західної Європи. У цих регіонах лише зараз запроваджуються єдині норми та стандарти у багатьох галузях транскордонного співробітництва, завдяки яким можна буде перейти до останнього етапу – інтеграції. Гармонізація належить до сфери суспільних відносин. У Генеральному директораті соціальної політики в Брюсселі частіше вживається вираз “адаптація систем соціальної безпеки”, ніж гармонізація соціальної політики. У сфері соціального захисту не досягнуто оптимальної рівноваги, це передбачено в суспільній, регіональній та транскордонній політиках. Повинна бути створена структура взаємного порозуміння, щоб дійти до укладення конкретних угод щодо гармонізації, а згодом інтеграції;
– інтеграція – це на сьогодні день найвищий рівень співробітництва Європейського Союзу. На цьому етапі вже існує транскордонний ринок праці та освітніх послуг, транскордонний простір господарчого розвитку, а також технологічних інновацій. Останній етап суспільно-економічного транскордонного співробітництва – це інтеграція, а точніше – інтегровані програми регіонального розвитку. Вони є інструментом досягнення повної інтеграції, використовуючи транскордонний ринок праці, території транскордонного економічного розвитку, транскордонних технологічних інновацій тощо. Із вищесказаного можна зробити висновок, що Україна перебуває на другому етапі (обмін інформації) і частково на третьому (узгодження). Така типологія пояснює фази міжнародного співробітництва регіонів постсоціалістичних держав
Увага ! Сайт знаходиться у стадії формування та наповнення, працює у тестовому режимі
Веб-проект наукового інформаційно-статистичного транскордонного кластеру "Інфостат"
Розробник Головне управлiння статистики у Львівськiй областi
© Статистичний Кластер "Інфостат", 2014 - 2017
© ГУСуЛО, 2014 - 2017
При використанні матеріалів посилання на джерело обов'язкове
Про проект
Карта сайту
Контакт
Нагору